Моє Придніпров’я icon

Моє Придніпров’я



НазваниеМоє Придніпров’я
страница21/32
Дата конвертации18.06.2013
Размер5.19 Mb.
ТипДокументы
источник
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   32

Література:


Внукова І. Свято на площі порозуміння / І. Внукова // Наше місто.– 2006.– 10 жовт.– С. 3.

Гришко А. Как только тихий вечер наступает: [Стихотворение о Ленин. р-не] / А. Гришко // Джерело.– 2007.– листоп.– С. 15.

Гультяєва М. Ми – особливі / М. Гультяєва // Джерело.– 2007.– листоп.– С. 15.

Захаренко О.М. Ленінський район – вчора, сьогодні, завтра / О.М. Захаренко // Грані.– 2001.– № 4.– С. 35–38.

Коваленко А.М. «Район наш Ленінський...» / А. М. Коваленко // Лидеры Приднепровья.– 2007.– № 3.– март.– С. 3–5.


10 жовтня 1930 р. – почала виходити газета «Ударний фронт», орган П’ятихатського райкому КПУ та Райради народних депутатів, з березня 1992 року – «Злагода», громадсько-політична газета району (80 років від дня виходу).


Література:


Заболотських Л. "Отак ми працюємо" / Л. Заболотських // Злагода.– 1998.– 6 черв.

"Злагоді" - сімдесят! // Злагода.– 2000.– 10 жовт.


14 жовтня 1875 р. – народився Андрій Павлович Виноградов, український радянський вчений-металург і металознавець (135 років від дня народження).


^ Андрій Виноградов


Андрій Павлович Виноградов – один із засновників металургійної науки в Україні, 30 років він працював інженером, науковцем, педагогом, йому належить понад 40 наукових праць з металургії та прокатного виробництва.

Народився в Росії в місті Суздаль, 1903 року закінчив Катеринославське вище гірниче училище, працював на Нижньодніпровському металургійному заводі. З 1907 року викладав у вищому гірничому училищі: став асистентом, доцентом, 1919 року захистив докторську дисертацію, був призначений професором металургії, створив першу в Україні металографічну лабораторію.

1920 року вчений став проректором Гірничого інституту з навчальної роботи, з 1921 по 1930 рік керував створеною ним кафедрою металургії і механіко-термічної обробки металів, одночасно був головою металургійної предметної комісії, викладав курс прокатки, керував дипломним проектуванням в робітничих вечірніх технікумах при Брянському та Дніпровському заводах; читав лекції на курсах підвищення кваліфікації інженерів і техніків, працював проректором та професором у Приватному Політехнічному інституті аж до злиття його 1921 року з Гірничим інститутом.

1925 року вчений побував у Німеччині в науковому відрядженні, знайомився з досвідом роботи металургійних заводів.

Спільно з професором Г.П. Рубіним створив журнал «ДОМЕЗ», який висвітлював кращий досвід з металургії за кордоном (з 1930 року – «Теорія і практика металургії»).

1930 року утворився Дніпропетровський Металургійний інститут, А.П. Виноградова призначили завідуючим ним же створеної кафедри прокатки, але на початку 1931 року вченого заарештували органи НКВД. Звинувачення «німецький шпіон» Андрій Павлович категорично відкинув, незважаючи на моральні та фізичні тортури, вини за собою не визнав і був звільнений. Втративши роботу у Дніпропетровську, в серпні 1931 року прийняв запрошення до Донецького металургійного інституту.

2 листопада 1933 року помер від інфаркту.


Література:


Виноградов Андрій Павлович // Академік Д.І. Яворницький і перша вища гірнича школа України.– Дніпропетровськ: НГУ, 2004.– С. 67–70.

Днепропетровский горный институт: Исторический очерк: В 2 кн. / Днепропетр. горн. ин-т; Сост.: А.А. Ренгевич, И.П. Гаркуша, Н.Я. Биличенко и др.; Под ред. А.А. Ренгевича, М.П. Теселько.– М.: Недра, 1990.– Кн. 1: История и развитие (1899–1989).– 345 с.

О Виноградове А.П. – С. 22, 55, 173, 180, 181, 191, 192, 238.

Дніпропетровський гірничий інститут. Історичний нарис: У 2 кн. / Укл.: Г.Г. Півняк, О.О. Ренгевич, К.Ф. Тяпкін та ін.– К.: Техніка, 1995.– Кн. 2: Кафедри (1899–1992).– 408 с. ( Мова рос.).

Про Виноградова А.П.– С. 178.


* * *

Полатовский Б.С. Андрей Павлович Виноградов / Б.С. Полатовский // Теория и практика металлургии.– 1998.– № 2.– С. 64.

Полатовський Б. Фундатор кафедри ОМТ / Б. Полатовський // Кадри металургії.– 1998.– 23 листоп.


20 жовтня 1950 р. – народилася Валентина Іванівна Лазебник, історик, завідувачка відділом Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького, дослідник історії Дніпропетровщини (60 років від дня народження).


^ Невтомна дослідниця історії рідного міста


Валентина Іванівна Лазебник народилася 20 жовтня 1950 року у м. Фергані Узбецької РСР. З 1956 р. проживає в Україні, у м. Дніпропетровську, де закінчила середню школу № 80 та в 1974 р. – історичний факультет Дніпро-петровського державного університету (нині – ДНУ). Разом із чоловіком виховала двох синів – Андрія та Платона.

З червня 1975 р. працює в Дніпропетровському історичному музеї – понад 30 років на одному місці. Валентина Іванівна брала участь у створенні нової експозиції ДІМ в 1976–1977 рр., в часи її докорінної реконструкції і реекспозиції. З липня 1983 р. призначена завідуючою відділом дорадянської історії та меморіального будинку-музею Д.І. Яворницького. Протягом 1983–1988 років очолювала роботу з реставрації будинку та створення експозиції. Сьогодні відділ має назву – науково-дослідний і науково-експозиційний відділ історії України з ХІV ст. до 1916 р.

Валентина Лазебник веде науково-дослідну, збиральницьку, науково-просвітницьку, популяризаторську роботу на тему «Історія України й краю в 1861–1916 рр.». До кола її наукових зацікавлень входять і питання з історії м. Катеринослава ХVІІІ – поч. ХХ ст., зокрема: історія міського громадського урядування (міської думи і управи, їх діячів), міського господарства, населення міста, окремих соціальних верств (зокрема – купецтва), почесних громадян тощо. Для висвітлення цих питань вона опрацьовує місцеві та центральні архіви та бібліотеки України і Росії. Є постійним учасником обласних, міжрегіональних, всеукраїнських і міжнародних конференцій, які проводяться на базі ДІМ, ДНУ, НГУ. Друкується в наукових, громадсько-політичних збірниках, журналах, газетах. Автор понад 230 наукових і науково-популярних публікацій. Саме їй належить ініціатива відродження та увічнення пам’яті нашого видатного земляка О.М. Поля. В 1997 р. вона підготувала й перевидала книгу І. Вертоградова «Памяти А.Н. Поля» (1910 р.), надрукувала в різних виданнях десятки статей про нього, написала сотні довідок і листів, щоб впевнити громадськість у необхідності вшанування цього непересічного гро-


мадянина міста, консультувала скульптора В. Небоженка, який створив пам’ятник О.М. Полю в Дніпропетровську.

В.І. Лазебник веде велику пошукову роботу щодо реконструкції біоісторії, генеалогічних витоків еліти нашого регіону. Завдяки цим пошукам фонди ДІМ поповнились цінними особовими справами (архівні матеріали, фото) і речовими пам’ят-ками про Котових, Синявських, Бутакових, Хрінникових, Толстикових, Гавриленків, Вертоградових, Ульманів тощо. Всього впродовж роботи в музеї В. Лазебник було зібрано й описано майже 5.000 музейних предметів.

Результативна науково-дослідна і збиральницька робота В. Лазебник сприяє й удосконаленню експозиційної діяльності. Тема «Край в 1861–1916 рр.» постійно поповнюється новими матеріалами, окремі комплекси перебудовані майже докорінно – 40% експозиції замінено. Сьогодні вже розроблено нову наукову концепцію і тематико-експозиційний план для проведення докорінної реекспозиції залу № 4. Знайдені та науково опрацьовані матеріали широко використовуються у виставковій роботі музею.

Знайдені цінні факти, відомості з історії краю, зібрані музейні предмети знаходять відтворення в екскурсійній та лекційній роботі В.І. Лазебник, популяризації нею історії краю в пресі та на телебаченні.

Валентина Іванівна завжди займала активну життєву позицію. Має високий авторитет серед колективу музею, краєзнавців, широкої громадськості краю. Громадська робота В.І. Лазебник відбивається у назвах міських вулиць і площ: вона є членом комісії міськради з питань перейменування вулиць. Небайдужість Валентини Іванівни до збереження місцевої історії, пам’ятників і пам’ятних місць міста і всього краю сприяє охороні, упорядкуванню та збереженню багатьох, святих для мешканців Дніпропетровська і області, історико-культурних місць, зокрема Севастопольського парку, Фабрівських бульварів, Озерки, будинку, де жив О.М. Поль та інших.

За сумлінну, багаторічну працю і значну пошукову роботу Валентина Іванівна неодноразово нагороджувалась грамотами Міністерства культури України, обласного управління культури, подяками і цінними подарунками міського голови, пам’ятною медаллю «За заслуги перед містом» (2002). За створення наукової концепції щодо історії губернії та міста нагороджена Міжнародним Благодійним Фондом «Україна-3000» стипендією за «Програмою підтримки музейних працівників» (2006 –2007 рр.).

2009 року Указом Президента України Валентина Лазебник нагороджена орденом княгині Ольги III ступеню.

Валентина Бекетова


Лазебник Валентина Iванiвна

(резюме)


1. Розшукала і дослідила документи про початок Катеринославського міського громадського самоврядування – виявила дату перших виборів до Катеринославської міської думи 16 (27) березня 1787 р., імена виборців, обраних гласних (депутатів) і міського голови. Розшукала портрет першого міського голови І. Шевелева. Результати дослідження довела до міської громади через наукову публікацію (науково-теоретичний альманах «Грані»), і місцеву періодику (газ. «Наше місто», «Днепр вечерний», 1997, 2001рр).


2. Виявила і уклала з доповненнями і уточненнями список Катеринославських міських голів за період з 1787 по 1919 рр. Протягом тривалого часу досліджувала біографії і діяльність кожного міського голови, займалась пошуком їх художніх і фотографічних зображень. Результати досліджень публікувала у наукових виданнях: «Грані», музейних збірках і місцевій періодиці («Наше місто», «Днепр вечерний»), у книзі «Дніпропетровськ: минуле і сучасне» – розділ «Люди старого Катеринослава».

За науково-пошукову роботу, пов’язану із життям і діяльністю міських голів отримала подяку від Управління культури ОДА.


3. Розшукала в архівах і бібліотеках міст Дніпропетровська, Києва, Санкт-Петербурга імена гласних (депутатів) Катеринославської міської думи за усі роки її діяльності – з 1787 по 1919 рр. (понад 200 імен). Уклала списки гласних по кожному чотирьохліттю. Вела дослідження біографій і діяльності найбільш видатних її діячів – гласних. Друкувала розповіді про них у місцевій періодиці.


4. Виявила імена Почесних громадян міста Катеринослава. У місцевих і центральних архівах і бібліотеках розшукала і дослідила їх життя, діяльність, заслуги перед містом. Через низку наукових публікацій і серію статей у місцевій періодиці зробила ці імена надбанням історії міста і його міського самоврядування, місцевої громади («Грані», «Музей і місто» (збірник статей), «Наше місто» – (2001 рік, 29.08, 5.09, 29.09, 16.10, 27,10), «Дніпропетровськ: минуле і сучасне»). Розшукала фотокартки і портрети Почесних громадян, надрукувала їх у своїх статтях, у виданні міськвиконкому «На службе родному городу», надала їх для розміщення у холі Дніпропетровської міської ради.


5. Через низку архівних документів С.-Петербурга і Києва відшукала будинок О.М. Поля в м. Дніпропетровську. Дослідила його історію і надрукувала у «Гуманітарному журналі» (НГУ) і як краєзнавче відкриття опублікувала статтю «У пошуках будинку О. Поля» («Днепр вечерний», 1997 р. 22.10), опікувалася взяттям його під охорону держави як пам`ятника історії. Від 1987 р. ініціювала питання щодо увічнення пам`яті О.М. Поля в Дніпропетровську. Через низку статей про Поля у місцевій періодиці наприкінці 1980-х – початку 1990-х років привернула увагу міської громади, журналістів до особистості і значенню справи О.М. Поля для усього краю. Була членом комісії зі створення пам`ятника О.М. Полю у м. Дніпропетровську, консультувала автора і архітектора пам`ятника. Підготувала до перевидання, вперше через багато років забуття, книжку «Памяти А.Н. Поля» (1997 р.). Ініціювала низку телепередач про діяльність О.М. Поля, у т. ч. й документального фільму «Повернення О.М. Поля» (ДОТРК).

6. Вела дослідження діяльності Катеринославської міської думи і Управи. У центральних і місцевих архівах розшукала чимало документів, які вперше дослідила і які стали основою для створення низки публікацій у наукових виданнях і написанні історії міста Катеринослава пореформених часів (1870–1890 рр.) і часів розквіту міста (1880–1917 рр.).


7. Дослідила історію м. Катеринослава у другій половині 19 – на початку 20 ст. Встановила дати проведення міських виборів, і їх проходження, виявила багато забутих імен діячів міста, дослідила їх роль і значення в його благоустрої, міському господарстві, освіті і культурі, економічному розвитку, благодійності тощо. Багато років працює членом комісії з найменувань (перейменувань) вулиць, площ, провулків, скверів міста Дніпропетровська. Дослідила історію багатьох вулиць міста і роботу комісії з найменувань вулиць у міській Думі. У складі робочої групи комісії внесла чимало нових імен катеринославців до бази даних для найменувань вулиць, які поступово реалізуються.

Встановила дати заснування і початкову історію багатьох міських підприємств, господарств, закладів освіти, культури, зокрема підготувала чимало історичних довідок на прохання міської ради, міських закладів:

– дату заснування районів міста – Красногвардійського і Ленінського

– історію електричного освітлення міста;

– історію міського електричного трамваю;

– історію міського водогону;

– історію проспекту К. Маркса;

– історію катеринославської торгівлі, купецтва (автор кн. «Озерка наша», 2001 р.);

– історію благодійництва і персоналії благодійників міста;

– бюджет міста, його комплектування і використання; позики міста;

– потомственних почесних громадян міста;

– історію багатьох будинків міста, які стали пам`ятниками історії, у т. ч. будинок Міської Думи і управи. Як член обласної консультативної Ради з охорони історико-культурних цінностей, підготувала низку історичних статей про будинки;

– історію поліції і пожежної частини міста;

– історію Севастопольського парку (кладовища). Була членом авторського колективу з реконструкції парку. Розшукала архівні документи про його історію;

– історію лікарняної справи, медиків міста, навчальних закладів і закладів культури, досліджує історію повсякденного життя мешканців міста.

Як музейний співробітник вела пошук нащадків міських діячів, зібрала багато архівних, фотографічних, речових пам`яток, пов`язаних із діячами міста дореволюційної доби (Хрінниковими, Ульманами, Бутаковими, Толстіковими, Вертоградовими, Котовими, Гавриленками та багатьма іншими).

Результати своїх досліджень доводила до відома істориків, краєзнавців, місцевої громади через численні публікації (181 стаття) у наукових, науково-популярних і громадських виданнях України, Дніпропетровської області і міста Дніпропетровська: «Грані», «Гуманітарний журнал», «Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник ДНУ», «Вісник ДНУ», музейні збірки наукових статей, у газетах «Наше місто», «Днепр вечерний», «Вісті Придніпров’я», «Лідер Придніпров’я», «Торговий Дом», «Комсомольская правда в Украине», журналах «Новый город», у книжкових виданнях, присвячених місту: «Дніпропетровськ: минуле і сучасне» (розділ «Люди старого Катеринослава»), 2001 р., «Катеринослав-Дніпропетровськ. Видатні особистості та обличчя міста» (2001 р.), «Дніпропетровськ на рубежі тисячоліть» (2001 р.), «На службе родному городу» (1997), «Александр Поль. Человек – легенда» (2003 р.) та в інших.

Логічним завершенням цих досліджень стала її участь у роботі творчих колективів з підготовки наукових видань з історії міста – «Дніпропетровськ: віхи історії» (2001 р.) і «Історія міста Дніпропетровська» (2006 р.), в яких є автором розділів «Столиця Придніпров`я» і «На шляху до модерного міста».

Як фахівець з історії міського самоврядування неодноразово одержувала запрошення до виступів перед адміністративним депутатським корпусом районних, міської і обласної рад. Була учасником багатьох телепередач, інтерв`ю з історії міста – його господарства, діячів місцевого самоврядування. Її робота з дослідження і популяризації міста і міського самоврядування мала численні схвальні відгуки як фахівців, так і міської громади, державних органів. За проведення дослідницької роботи зі збереження пам`яток історії, за високий професіоналізм і сумлінну працю неодноразово нагороджувалася Почесними Грамотами Міністерства культури і мистецтв України, Управління культури Обласної Державної Адміністрації, Подяками і цінними подарунками Дніпро-петровського міського голови, у тому числі і за створення наукової праці з історії міста Дніпропетровська. У 2001 р. нагороджена пам`ятною медаллю «За заслуги перед містом».

Таким чином багаторічна і плідна робота В.І. Лазебник в пошуку, дослідженні та публікації матеріалів з історії міста взагалі й особливо міського самоврядування дореволюційних часів була першою за часів радянської влади і незалежної України.

Наукова і громадська діяльність Валентини Лазебник є значно більшим, ніж прояв любові дослідника до предмету свого вивчення. Це – «ґрунт і доля» людини.


Література:


Лазебник В. А.Н. Поль и Катеринослав // О.М. Поль і розвиток гірничої промисловості в Криворізькому басейні. Ювілейні читання до 120-ї річниці гірничих розробок у Кривбасі.– Кривий Ріг, 2002.– С. 41–45.

Лазебник В. Екатеринославское купечество и его роль в истории города (1780–1918 гг.) // Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Вип. 1. Матер. Першої міжрег. іст.-краєз. конф. Дніпропетровськ, 1998.– С. 139–145.

Золоті імена в історії міста. Почесні громадяни Катеринослава: Біобібліограф. видання / Упоряд: І. Голуб, В. Лазебник.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2009.– 72 с.: іл. (Достойники Придніпров’я).

Лазебник В. Історія і історики міста Дніпропетровська // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Збірник статей.– Київ, 1999: НАНУ ІІУ.– Вип. 8.– С. 259–265.

Лазебник В.И. История города в музейной экспозиции / В.И. Лазебник // Музей на межі тисячоліть: минуле, сьогодення, перспективи: Зб. тез доповідей наук. конф.– Дніпропетровськ: Вересень.– 1999.– С. 127–129.

Катеринослав-Дніпропетровськ – 225. Видатні особистості та обличчя міста.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2001.– С. 13, 14–31.

Лазебник В.І. Кримська війна й оборона Севастополя 1853–1856 рр. у пам’ятниках історії Дніпропетровського історичного музею і міста Дніпропетровська / В.І. Лазебник // Історія і культура Придніпров’я. Відомі та маловідомі сторінки. Наук. щорічник. Вип. 2.– Дніпропетровськ: НГУ, 2005.

Лазебник В. Кузьма Котов і його «Дніпрові хвилі» // Скарбниця ріднокраю.– Дніпропетровськ, 1993.– С. 29–33.

Лазебник В. Люди старого Катеринослава (З історії катеринославського міського громадського урядування) // Дніпропетровськ: минуле і сучасне: Оповіді про пам’ятки культури Катеринослава-Дніпропетровська, їх творців і художників.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2001.– С. 401–485.

Методичні матеріали для проведення уроку, присвяченого життю та діяльності Поля О.М. // Методичний посібник.– Дніпропетровськ, 2000.

На службе родному городу. Екатеринослав-Днепропетровск.– Днепропетровск, 1997.

Лазебник В. На шляху до модернового міста (друга половина XIX – початок XX ст.). Гл. I. Пореформений Катеринослав (1860–1880 рр.). Гл. II. Катеринослав модернізаційної епохи (1890–1914 рр.) // Історія міста Дніпропетровська / За ред. А.Г. Болебруха.– Дніпропетровськ: Грані, 2006.– С. 129–176; 212–260.

Лазебник В. Населення Катеринославської губернії за матеріалами Першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року (Статистичний огляд) // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія. Вип. 10.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2002.– С. 51–56.

Лазебник В. Об увековечивании памяти А.Н. Поля в Днепропетровске // Вопросы германской истории.– Днепропетровск: ДГУ, 1998, № 1.– С. 47–53.

Лазебник В. Озерка наша / Під загальною ред. Г.А. Єфименка.– Дніпропетровськ: Арт-прес, 2001.– 400 с.

Лазебник В. Планета Александрополь. Полевские места в Екатеринославе // Платонов В.П. Человек-легенда Александр Поль.– Днепропетровск, 2002.– С. 155–163.

Лазебник В. Почесні громадяни міста Катеринослава // Музей і місто: Матеріали наукової конференції.– Дніпропетровськ. 2003.– С. 60–69.

Лазебник В. И. Почетное гражданство в дореволюционном Екатеринославе / В.И. Лазебник // Скарби музею. Зб. статей. Матеріали обл. наук. конфереції до Міжнародного дня музеїв 2003 р.– Дніпропетровськ, 2005.– С. 76–87

Лазебник В.И. Почетные граждане города Екатеринослава / В.И. Лазебник // Музей і місто: Музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідної міської культури (Матеріали обл. наук. конф., присвяченої 225-річчю м. Дніпропетровська).– Дніпропетровськ, 2003.– С. 60–69.

Лазебник В. Столиця Придніпров’я 1881–1916 рр. // Дніпропетровськ: віхи історії.– Дніпропетровськ: Грані. 2001.– С. 84–123.

Лазебник В. Третя столиця імперії – нездійсненні мрії. Місто «залізної лихоманки» // Дніпропетровськ на рубежі тисячоліть.– Дніпропетровськ, 2001.– С. 12–30.

Лазебник В. Як працювала Катеринославська міська дума // З минувшими Подніпров’я: Збірник матеріалів наук. конф.– Дніпропетровськ, 1995.– С. 100–107.

* * *

Літописець краю: До ювілею Лазебник Валентини Іванівни, завідуючої відділом Дніпропетровського історичного музею / Автор-упорядн. В.М. Бекетова.– Дніпропет-ровськ, 2005.– 18 с.

* * *

http://www.museum.dp.ua/en/div02/1257-lazebnik.html

1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   32




Похожие:

Моє Придніпров’я iconПублікації Олександра Харлана
Богородицьке місто на Самарі / О. Харлан // Моє Придніпров'я. Календар пам'ятних дат Дніпропетровської області на 2008 рік: Бібліограф...
Моє Придніпров’я iconМоє придніпров’Я
Дніпропетровщини, а також текстові довідки до ювілейних чи особливо цікавих дат. Кожна дата супроводжується бібліографічними джерелами,...
Моє Придніпров’я iconВидання 2010 року
Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 рік I півріччя: Бібліограф видання. У 2-х ч. Ч. I / Упоряд....
Моє Придніпров’я iconМоє Придніпров’я
Мета його – допомогти бібліотекарям, вчителям, викладачам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, журналістам, краєзнавцям...
Моє Придніпров’я iconМоє Придніпров’я
Мета покажчика – допомогти бібліотекарям, вчителям, викладачам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, журналістам, краєзнавцям...
Моє Придніпров’я iconМоє Придніпров’я
Мета покажчика – допомогти бібліотекарям, учителям, викладачам середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, журналістам, краєзнавцям...
Моє Придніпров’я iconБібліотека моє придніпров’я календар пам’ятних дат області на 2007 рік
Дніпропетровщини, до багатьох дат дано текстові довідки. Кожна дата супроводжується бібліографічними джерелами – від одного-двох...
Моє Придніпров’я iconСело моє, для мене ти єдине
Я люблю моє рідне село. Не уявляю себе окремо від Замулинець. Нелегко говорити про те, що ти більш за все любиш і до чого звикла...
Моє Придніпров’я iconВіктор Корж непересічне явище в українській літературі. Він один із провідних поетів Придніпров’я
Віктор Корж – непересічне явище в українській літературі. Він – один із провідних поетів Придніпров’я. Ціла генерація дніпропетровських...
Моє Придніпров’я iconВидавнича діяльність
Золоті імена в історії міста. Почесні громадяни Катеринослава [Текст]: Біобібліограф видання / Упоряд.: І. Голуб, В. Лазебник.– Дніпропетровськ:...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©zazdoc.ru 2000-2014
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы